Самостійні наукові пошуки

РЕГІОНАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

РЕГІОНАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

25.12.2014

Остапенко Павло

РЕГІОНАЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ

 ТЕРИТОРІЇ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ:

 СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Головною метою розроблення схеми планування території області є створення перспективної програми (схеми планування) використання території області на основі її оптимальної організації, яка б відповідала як розвитку регіону, так і України в цілому.

Таким чином, моделювання організації території дозволяє обґрунтувати всю сукупність конструктивних вирішень містобудівних проектів, визначити найраціональніший для даної системи розподіл території між різними функціями, види та інтенсивність господар­ської діяльності, взаєморозміщення виробничих і не­виробничих об’єктів, трасування інженерно-транспортних комунікацій і т.д.

У результаті стає можливим прогнозувати не тільки просторову організацію, але й профіль і масштаби роз­витку народногосподарського комплексу відповідної територіальної системи.

На початковому інформаційно-аналітичному етапі проводиться отримання сучасної інформації щодо сучасного стану території області та її факторна оцінка.

Це буде так званий, аналіз соціально-економічного та містобудівного розвитку території області, який здійснюється за системою індикативних показників, які характеризують наявний в області потенціал розвитку та розкривають досягнутий ними рівень соціально-економічного, екологічного та планувального розвитку на фоні середньодержавних показників та у розрізі окремих адміністративних одиниць.

Поєднаний аналіз блоків і груп цих показників забезпечує виявлення існуючих в області проблем розвитку і підґрунтя для розробки заходів по їх вирішенню. Цей аналіз ґрунтується на виконанні ГІС-технологій із залученням просторового аналізу.

Отже, планувальну структуру області визначають планувальний каркас та планувальні райони.

Планувальний каркас є найбільш сталою частиною територіальної структури області і визначає її композиційну основу.  До складу каркасу входять мережа міст та транспортні комунікації, які утворюють урбанізовані території (урбанізований каркас), а також природно-екологічні структурні елементи.

Планувальний каркас Полтавської області має лінійно-вузлову структуру, яка формується в результаті перетину двох головних напрямків транзитного руху: Схід – Північний захід, Схід - Південний захід.  Вздовж цих осей формуються зони переважного містобудівного розвитку, або урбанізації. На першій осі це райони: Полтавський, Хорольський, Лубенський, Пирятинський, на другій Полтавський, Козельщинський, Кременчуцький райони.

 Ділянка першої осі (Полтава-Пирятин), вздовж якої формується  міжнародний транспортний коридор, є найбільш перспективною. Завдяки цієї осі Україна внаслідок зручного геополітичного розташування, високого виробничого потенціалу та густої мережі поселень буде займати у майбутньому ключове положення, та являти собою міжнародний транспортний коридор, що з’єднуватиме Середню Азію з Європою. 

Населені пункти та інженерно-транспортна інфраструктура вздовж головних планувальних осей будуть розвиватися в першу чергу в результаті необхідності обслуговування транзитного руху, який, у свою чергу сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості цих  територій.

На цих осях розташовані міста Полтава, Миргород, Хорол, Лубни, Пирятин, Козельщина, Комсомольськ, Кременчук.

Крім цього, на території області формується система антропогенних планувальних осей другого порядку, основу яких  складають автодороги національного, регіонального та територіального значення. Опорними містами другого рівня планувального каркасу є  Зіньків, Гадяч, Лохвиця, Гребінка.

Основою природного каркасу є річкова система  Дніпра, який протікає на півдні області і є головною водною артерією, в яку впадають річки Ворскли, Псла та Сули, які мають території виняткового природно-екологічного та рекреаційно-туристичного значення вздовж своїх русел.  Так, вздовж цих річкових систем утворюються  природні коридори та природні регіони (вузлові території) Національної екологічної мережі, яку складають об’єкти природно-заповідного фонду національного та місцевого значення: Дніпровський екологічний коридор національного значення та прилеглі до нього екологічні коридори регіонального значення річок Ворскла, Псел, Сула та їх приток. Вони об’єднують регіональні ландшафтні парки, біологічні, зоологічні та ландшафтні заказники місцевого значення в єдину екологічну мережу.  

 

До особливих елементів планувального каркасу, які потребують спеціальних планувальних та охоронних заходів, належить мережа історико-культурних місць, надзвичайно багатих пам’ятками історії, матеріальної культури та архітектури, які формують так зване «Золоте кільце Полтавщини», яке є основою організації туристичних маршрутів по території області.

Всесвітньовідомими  пам’ятками містобудування та архітектури в області  є історичний центр Полтави, а також архітектурні комплекси  таких міст, як Лубни, Гадяч, Диканька, Миргород, Кременчук, Чорнухи, села Великі Сорочинці, Мгар, Гоголеве, Більськ.

Всі вони об’єднуються мережею туристичних маршрутів з необхідною туристичною інфраструктурою.

Розв’язання складних соціально-економічних проблем розвитку міських і сільських поселень можливе шляхом удосконалення територіальної організації розселення.

Згідно з Генеральною схемою планування території України [7], в межах Полтавської області було визначено 3 міжрайонні системи розселення (Полтавська, Кременчуцька та Лубенська).

Однак, в ході організації планувальної структури і  системи розселення області, рішення Генеральної схеми були уточнені і, таким чином, на території Полтавської області виділено чотири міжрайоні систем розселення, які співпадають з планувальними районами.

Значні особливості структури міжрайонних систем розселення вказують на їх різні стадії формування, за ступенем сформованості їх можна віднести до 2 типів: сформовані (Полтавська, Кременчуцька) та ті, що формуються (Лубенська та Миргородська). У зв’язку з цим виникає необхідність застосування диференційованого підходу до вирішення проблем їх розвитку. Так, для Полтавської та Кременчуцької систем актуальним буде стримування розвитку центру і стимулювання інших поселень, для Лубенської та Миргородської систем – зміцнення економічного та соціального рівня розвитку центрів.

Як підсумок, можна сказати, що сумісна планувальна організація природно-екологічного та антропогенного (в тому числі історико-культурного) каркасу дозволяє формувати єдину просторову систему, де територіальні фактори представлені у системному  взаємозв`язку  їх  сучасного функціонування з перспективою розвитку до 2036 року.

З точки зору функціонального зонування (по переважному напрямку основних функцій), на території області можна виділити такі основні зони та підзони.

І. Зона переважно містобудівного розвитку (зона урбанізації), яка включає підзони:

- території з переважним розвитком середньо- та високотехнологічних галузей промисловості, фінанси, наука, виставкова діяльність. Це території міст Полтава та Кременчук, як найбільших промислових центрів Полтавської області;

- території з пріоритетним розвитком добувного та металургійного комплексу на основі модернізації виробництва та впровадження нових технологій. Це місто Комсомольск та частина території Кременчуцького району, яку планується віднести до Комсомольска;  

- території з пріоритетним розвитком центрів преробки та складування сільськогосподарської продукції. Це передмістя  Полтави,  Лубен, Хоролу, Козельщини, Семенівки;

- території з пріоритетним розвитком логістичних центрів складування, доробки та сортування вантажів. Це передмістя Полтави, Лубен, Хоролу, Пирятина, Гребінки, Козельщини, Карлівки;

ІІ. Зона переважно сільськогосподарського використання, яка включає підзони:

- території з переважним розвитком сільського господарства приміського типу (вирощування овочів, птахівництво тощо) для обслуговування міст, туристичних та рекреаційних зон). Це головним чином міжселенські території районів великих промислових міст (Полтава, Кременчук) та районів, що прилягають до них ;

- території з пріоритетним розвитком агропромислово комплексу на основі товарного сільського господарства. Це головним  міжсельбищні території  решти районів області;

ІІІ. Зона переважно туристично-рекреаційного та курортного використання;

ІV. Зона територій, що охороняються, пріоритетного розвитку елементів екологічної мережі (екологічний каркас, ареали розташування об’єктів історико-культурної спадщини);

V. Зона впливу міжнародних транспортних коридорів;

VI. Зона пріоритетного розвитку гірничо-видобувного комплексу;

VII. Зона залягання корисних копалин;

VIII. Зона пріоритетного розвитку території.

Отже, планувальний каркас утворюється на основі найбільших вагомих функціональних елементів природного та урбанізованого середовища. Їх взаєморозміщення визначає особливості функціонально-територіальної структури області та передумови для удосконалення її просторової організації. 

Підвищення ефективності суспільного розвитку потребує досягнення пов­ної відповідності між характером використання прос­тору та його потенційними можливостями; при цьому з ростом впливу інтенсивних факторів розвитку значи­мість такої відповідності зростає, тому що необґрунтоване розташування господарських об’єктів у протипо­казаному для цього середовищі призводить до еконо­мічних, соціальних і екологічних втрат.